Ми дивимось на повний ланцюжок доданої вартості — регіональна директорка EITI по Євразії

Судячи зі списку країн-членів ініціативи, до неї приєднуються в основному країни з слабкими демократичними інститутами. Ініціатива пов’язана з цією характеристикою чи я помиляюсь?

EITI створювалась в 2002 році у Великобританії за ініціативи Тоні Блера. Тому, що ГОшки (громадські організації - ред.) в Британії, такі як Global Witness, ще в 1990-х почали дивитись, що британські компанії видобувають в Африці, і був ряд скандалів, коли місцеві уряди просили великі корупційні хабарі. Це призвело до розслідувань журналістів, в результаті чого ці факти спливли.

І громадськість Британії почала говорити: ми хочемо бачити, що наші британські компанії платять урядам там, де вони видобувають, ми хочемо, щоб і уряди відкривали скільки вони отримують.

Таким чином, в 2002 році розпочалась EITI. Тоні Блер офіційно оголосив: ми хочемо принести прозорість в наш видобувний сектор, не в Британії, але там, де присутні наші видобувні компанії, дати кращі умови компаніям.

Тому дійсно EITI по ідеї своїй цілилась на уряди, де прозорості не було. Ця організація створена не для Європи. В Європі є досить хороша законодавча база. Це організація для країн, в яких є проблеми.

За роки EITI трансформувалась. Я працюю з EITI вже років дев’ять і бачу, як організація трансформується, весь час будучи актуальною до змін. Наприклад, в 2000- х роках ми дивились тільки на звірку — що отримують уряди і що отримують компанії.

Звіт був дуже простий — одна сторінка фактично. Зараз ми дивимось на повний ланцюжок доданої вартості — на весь процес. Дивимось на бенефіціарних власників, прозорість контрактів, відслідковуємо питання стосовно клімату, охорони навколишнього середовища.

EITI розвивається. Але створювалась ініціатива для країн, в яких є проблеми з прозорістю.

Які проблеми вдалось вирішити країнам, які впровадили ініціативу?

Зараз є 52 країни-члени EITI. В 2017 році вийшли Сполучені Штати з ініціативи, але інші країни входять. Наприклад, Мексика та Аргентина — дуже потужні видобувачі.

Ми говоримо, що в кожній країні є свій індивідуальний процес і, коли країна приєднується до EITI, ми просимо, щоб багатостороння група, яка координує впровадження стандарту в країні, дивилась — які є пріоритети в країні, які ставляться цілі.

Тому стосовно України та інших країн потрібно дивитись, які цілі ставили перед собою і чи вдалось їх досягти. Результати є різні. Наприклад, в багатьох африканських країнах, безпосередньо — в Нігерії, Демократичній республіці Конго, звітність EITI призвела до розкриття корупційних схем. Такі варіанти є.

Але в урядах пост-радянського простору, де структура є більш усталеною, корупційні схеми сидять не в платежах компаній і тому, що уряд отримує, а на держпідприємствах і в тому, як розпоряджаються цими коштами.

Наприклад, в багатьох країнах — Казахстан, Монголія — є фонди розвитку або пенсійні фонди, де відкладаються доходи (від видобування - ред,). І постає питання — як ними управляють.

Тому все дуже по-різному. Є процеси, де EITI не дуже успішний, є процеси, як в Німеччині чи Великобританії, де країни впроваджують EITI не для того, щоб робити якусь антикорупційну роботу, а для того, щоб показати приклад, підтримку стандарту на міжнародному рівні. Хоча у них, мабуть, найменше проблем в тому, що стосується прозорості галузі.

В Україні підготовка звіту запізнюється на рік-півтора. З чим це може бути пов’язано, наскільки це наша індивідуальна проблема і як це впливає на ефективність ініціативи?

Це є проблемою і не лише в Україні. Є проблема фінансування: коли уряди погоджуються на впровадження EITI, вони зазвичай просять донорську допомогу, що тягне за собою затримку. Тому що підписання договорів з донорами, особливо якщо це Світовий банк, призводить до затримок на півроку-рік. В процес входить пошук незалежного адміністратора, який готує звіт, що займає багато часу.

На жаль, в ситуації України, якщо другий звіт був ще більш-менш, то затримки по першому були пов’язані з тим, що державні органи не хотіли звітувати, пише "Українська Енергетика".

В Україні EITI поступово вводить культуру прозорості та підзвітності держорганів, які збирають податки і неподаткові платежі. А затримки пов’язані з небажанням звітувати.

Тепер, коли є закон, повстало питання бюрократичне — прийняття постанов, яке затягується через формування нового уряду. Зараз завданням буде і для громадських організацій, задіяних в процесі, і для членів багатосторонньої групи, — донести до Кабінету міністрів важливість і актуальність EITI.

Можливим варіантом вирішення проблеми із затримкою, застарілими даними, є перехід до систематичного відкриття даних. Це те, чим займається Європа, коли компанії і державні органи відкривають дані по мірі надходження оплати. Тобто компанії зробили платіж, він надійшов в ДФС чи казначейство і онлайн одразу з’явились цифри.

Інший варіант, який застосовує багато країн, коли компанії і уряд завантажують свої дані в систему на щорічній чи щоквартальній основі. Це міг би бути оптимальний варіант для України, щоб уникнути подібних затримок.

Комментарии