Що потрібно знати про скидання стічних вод у поверхневі водні об’єкти

СКИДИ СТІЧНИХ ВОД

Відповідно до Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 року № 465:
вода зворотна — вода, що повертається за допомогою технічних споруд і засобів з господарської ланки кругообігу води в його природні ланки у вигляді стічної, шахтної, кар'єрної чи дренажної води.

ГДС речовини — маса речовини у зворотній воді, що є максимально допустимою для відведення за встановленим режимом даного пункту водного об'єкта за одиницю часу.
Правила спрямовані на попередження та усунення забруднення поверхневих водних об'єктів, відтворення водних ресурсів і забезпечення безпечних умов водокористування.

Правила обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, організаціями та громадянами — суб'єктами підприємницької діяльності, діяльність яких щодо скидання зворотних вод у водні об'єкти впливає або може вплинути на стан поверхневих вод.

З урахуванням ступеня забрудненості водного об'єкта, його значення для соціально-економічного розвитку регіону, технічних та економічних можливостей в ослабленні антропогенного впливу та інших негативних факторів визначаються водні об'єкти та їх ділянки для першочергової реалізації заходів з охорони вод.

Нормування якості води водного об'єкта здійснюється шляхом встановлення сукупності допустимих значень показників її складу та властивостей, у межах яких забезпечуються безпечні умови водокористування і які встановлюються для води, що використовується для задоволення питних, господарсько-побутових і рекреаційних потреб, а також потреб рибного господарства.

На ділянках водних об'єктів, які знаходяться в межах населених пунктів, незалежно від цілей водокористування нормативи встановлюються як для води, що використовується для задоволення господарсько-побутових потреб.

Контрольний створ, у якому мають дотримуватися санітарно-гігієнічний та рибогосподарський нормативи якості води, визначається залежно від конкретних умов, але не нижче 500 метрів від місця скидання зворотних вод на ділянках водних об'єктів, які використовуються для задоволення питних і господарсько-побутових потреб, на відстані одного кілометра вище від найближчого за течією пункту водокористування, а на водоймах акваторії — в радіусі одного кілометра від пункту водокористування.

Місце скидання стічних вод повинне знаходитися нижче межі населеного пункту за течією водотоку на відстані, яка виключає вплив згінно-нагінних явищ. Щоб унеможливити потрапляння забруднюючих речовин зі стічними вода у підземні водні об’єкти та не викликати отруєння людей та худоби, що споживає воду з криниць та свердловин.

Водокористувачі повинні забезпечувати дотримання відповідного санітарного стану на території, де розташовані їх об'єкти, і не допускати винесення через дощові каналізаційні мережі сміття, продуктів ерозії ґрунтів, сировини та відходів виробництва.

Забороняється скидання у водні об'єкти, на поверхню льодового покриву та водозбору, а також у каналізаційні мережі пульпи, концентрованих кубових залишків, шламів, інших технологічних і побутових твердих відході.

Для об'єктів і споруд, які є аварійно небезпечними (нафто- та продуктопроводи, нафто- та продуктосховища, накопичувачі стічних вод, каналізаційні колектори та очисні споруди, судна та інші плавучі засоби, нафтові свердловини, бурові платформи), мають бути розроблені і впроваджені протиаварійні заходи, у тому числі:

  • плани ліквідації наслідків можливих аварій,
  • перелік споруд і територій, які підлягають особливому захисту від забруднення (водозбори, пляжі тощо),
  • порядок дій у разі виникнення аварійних ситуацій,
  • перелік необхідних технічних засобів, способів збирання та видаляння забруднюючих речовин,
  • режим водокористування у разі аварійного забруднення водного об'єкта.

Варто знати. Плани ліквідації наслідків можливих аварій погоджуються із спеціально уповноваженими центральними органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Скидання зворотних вод у водні об'єкти допускається тільки за умови одержання в установленому порядку дозволу на спеціальне водокористування.

Важливо. Якщо підприємство буде здійснювати скид стічних вод у поверхневі водні об’єкти, то в обов’язковому порядку необхідно розробити і погодити Проект гранично допустимого скиду і тільки потім отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, в якому будуть враховані граничні обсяги на скидання забруднюючих речовин.

Проект ГДС розробляється на основі Інструкції про порядок розробки та затвердження гранично допустимих скидів (ГДС) речовин у водні об'єкти із зворотними водам, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 15 грудня 1994 року № 116.

Ця Інструкція є посібником для розробки проектів і розрахунку гранично допустимих скидів (ГДС) речовин, що надходять із зворотними водами у водні об'єкти: водотоки, водосховища, озера, прибережні зони морів.

Інструкція призначена для використання органами Мінекоенерго України, підприємствами-водокористувачами, а також організаціями, які проводять розрахунки ГДС, розробку проектів тимчасово погоджених скидів (ТПС) речовин та планів заходів щодо досягнення ГДС речовин.

Використання єдиної методики розрахунку ГДС речовин гарантує дотримання норм якості води у водному об'єкті з урахуванням взаємопов'язаного розвитку водоохоронного комплексу.

Необхідний ступінь очищення зворотних вод, що скидаються у водні об'єкти, визначається нормативами гранично допустимого скидання (ГДС) забруднюючих речовин.

Нормативи ГДС забруднюючих речовин встановлюються з метою поетапного поліпшення якості води і дотримання санітарно-гігієнічних нормативів у місцях розташування водозаборів, а рибогосподарських — у водних об'єктах комплексного використання. Для комунальних споруд повного біологічного очищення стічних вод встановлюються такі нормативи гранично допустимого вмісту забруднюючих речовин (мг/л):

  • біохімічне споживання кисню (БСК5) — не більш як 15;
  • хімічне споживання кисню — не більш як 80;
  • завислі речовини — не більш як 15.

! Нормування гранично допустимого скидання інших забруднюючих речовин у водні об'єкти здійснюється органами, уповноваженими видавати дозвіл на спеціальне водокористування, за умови, що досягнута категорія якості води при цьому не погіршиться.

Встановлення обмежень на скидання забруднюючих речовин залежить від категорії якості поверхневих вод, передбаченої для окремих ділянок водного об'єкта.

Водокористувачі, які скидають промислові стічні води до каналізаційних мереж, повинні дотримуватися правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації міст та селищ.

Наприклад, підприємства міста Києва керуються Правилами приймання стічних вод в каналізаційну мережу міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 жовтня 2011 року № 1879, які розробляються на основі Правил приймання стічних вод в каналізаційну мережу міст України (із 2 лютого 2018 року набули чинності Правила приймання стічних вод до систем централізованого водовідведення та Порядку визначення розміру плати, що справляється за понаднормативні скиди стічних вод до систем централізованого водовідведення, затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 1 грудня 2017 року № 316), в яких зазначено концентрації забруднюючих речовин, які допускаються для скиду в каналізаційну мережу.

На основі Правил комунальні підприємства визначають перелік показників, за якими мають проводити лабораторний контроль суб’єкти господарювання (для міста Києва 30 показників, після прочистки каналізаційних мереж).

Водокористувачі зобов'язані забезпечувати монтування та експлуатацію пристроїв, призначених для здійснення регулярного контролю за обсягами та якістю зворотних вод, а також сприяти працівникам контролюючих органів під час проведення перевірок і відбору проб у контрольних створах та в системах водовідводу, в тому числі за межами території, де розташовані їх об'єкти.

ЕКОЛОГІЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Держекоінспекція та її територіальні органи здійснюють державний контроль за станом охорони та раціонального використання вод, проведення заходів з охорони водних об'єктів від забруднення, засмічення та вичерпання, роботи очисних та інших водоохоронних споруд, з яких здійснюється скидання зворотних вод усіх категорій, дотримання встановленого режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та прибережних захисних смугах відповідно до законодавства.

Контроль за станом водних об'єктів здійснюється спеціально уповноваженими органами виконавчої влади у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Водокористувачі здійснюють контроль за якістю і кількістю скинутих у водні об'єкти зворотних вод і забруднюючих речовин.

Вміст забруднюючих речовин у зворотних водах, скидання яких нормується, визначається регулярно (не менш як один раз на квартал) водокористувачами за допомогою інструментально-лабораторних вимірювань, у тому числі автоматизованих засобів, результати яких подаються Держводагентству відповідно до Порядку ведення державного обліку водокористування, затвердженого Мінприроди.

Відповідно до Порядку розроблення нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1996 року № 1100, зазначається перелік забруднюючих речовин, скидання яких у водні об’єкти нормується:
1. Азганічні реот амонійний.
2. Органічні речовини (за показниками: біохімічне споживання кисню (БСК5) та хімічне споживання кисню (ХСК).
3. Завислі речовини.
4. Нафтопродукти.
5. Нітрати.
6. Нітрити.
7. Сульфати.
8. Фосфати.
9. Хлориди.

Також обов’язково нормуються додаткові забруднюючі речовини (речовини, визначені державними санітарними нормами і правилами, нормативами екологічної безпеки водокористування, нормативами якості води водних об’єктів), концентрація яких у зворотних водах збільшується порівняно із забраною водою, та враховуються такі показники та характеристики зворотних вод, як розчинений кисень, водневий показник (рН) і температура.

Крім того, залежно від особливостей технології виробництва водокористувача нормуються такі показники та характеристики зворотних вод, як бактеріологічне забруднення, рівень токсичності води (на основі біотестування) та радіоактивності води (сумарна радіоактивність).

ВИКОРИСТАННЯ ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ

Первинні водокористувачі, що здійснюють забір води з водних об’єктів: свердловин, річки, озера і т.д., зобов’язані отримувати дозвіл на спеціальне водокористування, в якому зазначаються ліміти водозабору, тобто обґрунтування потреби у воді з помісячним нормативним розрахунком водокористування і водовідведення. Він розраховується згідно ДБН В.2.5-64:2012 «Внутрішній водопровід та каналізація» та на основі технологічного регламенту підприємства. Первинні водокористувачі зобов’язані здійснювати лабораторні дослідження забраної води згідно умов дозволу на спеціальне водокористування. Контроль якості води, як правило, здійснюється щоквартально.

Наднормове використання води сплачується в п’ятикратному розмірі.

Важливо! Відповідно до підп. 255.11.10. Податкового кодексу України обсяг фактично використаної води обчислюється водокористувачами самостійно на підставі даних первинного обліку згідно з показаннями вимірювальних приладів.span.

За відсутності вимірювальних приладів обсяг фактично використаної води визначається водокористувачем за технологічними даними:

  • тривалість роботи агрегатів,
  • обсяг виробленої продукції чи наданих послуг,
  • витрати електроенергії,
  • пропускна спроможність водопровідних труб за одиницю часу тощо.

У разі відсутності вимірювальних приладів, якщо можливість їх встановлення існує, рентна плата сплачується у двократному розмірі.

Вікторія Сердюк, провідний інженер з охорони навколишнього середовища

Коментарі